Еволюційні особливості розвитку захворювань на карієс зубів у людини

Робота присвячена теоретичному узагальненню нового вирішення актуального завдання стоматології - вивчення особливостей перебігу карієсу зубів у історичному аспекті на основі вивчення антропологічних залишків населення території України від епохи міді до середньовіччя. Установлено, що особливістю розвитку зубощелепного апарату в епоху енеоліту є наявність додаткових анатомічних утворів - торусів. У середньовіччі вони зникають, що пов’язане зі зменшенням навантаження на зубощелепну систему. У цей час з’являються випадки мікродонтії, деформації коренів, зміни морфологічного одонтологічного малюнку жувальної поверхні зубів, значна кількість аномалій прикусу. Поширеність та інтенсивність карієсу були низькими і підвищувалися від епохи бронзи до середньовіччя. Найчастіше карієс виявляли у віці після 40 років, а найвищий його показник спостерігається за доби середньовіччя. За локалізацією карієс у епоху бронзи - це лише II клас. У середньовіччі зустрічаються всі класи за Блеком і велика кількість зруйнованих зубів. Глибина каріозної порожнини збільшується від поверхневої та середньої - в період бронзи до середньої та глибокої - в період середньовіччя.